СЛОВО КЕРІВНИКА ПРОЩІ

СЛОВО КЕРІВНИКА ПРОЩІДорогі у Христі, сьогодні ми вирушаємо до Святоуспенської Унівської Лаври прощею, яка є ювілейною, себто ХХ з черги. Перша відбулася у 1991 році з ініціативи Марійської Дружини храму св. Архистратига Михаїла, що у Львові під духовним проводом єрм. Йосифа Міляна (на даний час єпископа-помічника Київської Архиєпархії УГКЦ). Протягом ось цих 20-років змінилося не одне покоління прочан, але незмінним залишається одне – місце паломництва. Пресвята Богородиця, що об’явилася в Уневі щороку кличе нас до себе, щоб ми знову і знову змогли побачити особливу присутність Божу у нашому житті, житті нашого Hароду та цілого світу. Христові слова «ось я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28,20) повинні стати великою заохотою у тому, щоб варто жити з Богом і для Бога. Саме з цього починає людське життя набирати сенсу, коли у його центрі стоїть Господь!

Цьогорічна проща є присвячена темі Слова Божого у житті людини. Саме її розкриватимуть перед нами заздалегідь запрошені духовні провідники. Основною спонукою у виборі цієї теми стало звернення Постійного Синоду УГКЦ у тому, щоб належним чином приготуватися до святкування 1025 ліття хрещення Руси-України, яке святкуватимемо у 2013 році. 2011 рік Синодальні Отці закликають присвятити саме роздумам на роллю Божого Слова у нашому житті. Залишаючи завдання розкриття цієї теми особам, яких ми запросили наперед, а також координаторам груп, які з разом з Вами спробують зглибити її у часі біблійних читань, хочу поділитися з Вами кількома думками відносно цього.

Чим є Слово Боже і яке значення воно має у моєму житті? Це питання належить до основних, яке повинен собі щодня ставити християнин. Адже автором цього слова не є людина, але Бог, який «задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. і був розп'ятий…і страждав, і був похований… і воскрес у третій день…і вдруге прийде судити живих і мертвих, а Його царству не буде кінця». Ця правда про Господа, яку ми щодня визнаємо у «Вірую» підчас Святої Літургії виразно показує нам, що Бог не є байдужим, пасивним, щодо життя людини, але є люблячим Батьком, який піклується про кожного, щоб кожному відкрити двері життя вічного. З огляду на це і Слова Божі, які ми читаємо у Святому Письмі говорять нам передовсім про життя вічне і про те, як нам його осягнути.

Період історії, у якому живемо характеризують дві досить цікаві тенденції. З однієї сторони усе людство стремить до того, щоб уможливити людині вічне життя. Щоб це побачити, не потрібно йти далеко. Вистачає поглянути на постійні пошуки безсмертя у сучасних наукових експериментах, особливо медичних. Людина щораз то більше бажає бути вічно молодою, красивою. З іншої сторони не можна не зауважити і другої тенденції, яка намагається немовби викинути Бога з життя людини через надмірну рекламу дочасного і відкинення усього того, що є пов’язане з Ним.

«Живи теперішньою хвилиною» - такі слова можна досить часто почути тепер. Вони самі у собі не є погані, але коли вони не сповнені вірою у життя вічне з Господом, то вони можуть стати для сучасної людини однією із форм втечі від насущних питань людського життя. Адже ж правда про те, що існує життя вічне є великою заохотою у тому, щоб змінювати час, історію, країну, землю, у якій живемо. Саме свідомість того, що існує життя вічне з Господом і що Господь діє у житті кожної людини, спонукало не одне покоління людей, особливо християн творити, жити, працювати. Погляньмо хоча б на твори архітектури побудовані давним давно, якими ми милуємося до сих пір, або на музичні твори, які до наших днів не втрачають своєї популярності. Ось ця «невмирущість» згаданих творів криється передовсім у тому, що люди, які їх творили були наскрізь просякнуті вірою у життя вічне з Господом! Саме віра у те, що життя вічне і Бог є однією і тією ж істиною спонукала їх відкривати двері майбутнього ще у цьому світі!

Проте, не завжди Слова Божі про життя вічне знаходили підтримку людства. Не знаходять вони повного розуміння рівно ж і у наші дні. Однак, Вже Євангелист Йоан у своєму благовістуванні згадує про те, як деяка частина тих, які постійного слідували за Христом, почувши від Нього слова «Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня», сказали: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?» (Йо. 6,54,60). Саме незрозуміння основного послання слів Христа стало причиною того, що вони відійшли від Нього. Проте, не відійшли усі. Залишилась горстка, яка устами Апостола Петра на запитання Ісуса «Невже й ви бажаєте відійти?» відповіла Спасителеві: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного!» (Йо. 6,68). І саме ця горстка після вознесіння Христового рознесла по всьому світу справжній зміст цих Божих Слів. Завдяки їхній проповіді рівно ж і ми сьогодні є послідовниками Христа Ісуса.

«Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного!» Ці слова стали основним моттом звернення блаженного Папи Івана Павла ІІ до української молоді виголошеного ним підчас незабутнього візиту в Україну у 2001 році. Прислухаймося сьогодні до них, вони звучать по-особливому і є закликом до переміни свого життя, життя свого Народу та світу: «Христос має «слова життя вічного». Його слова тривають навіки і, понад усе, відкривають двері вічного життя. Коли Бог говорить, Його слова дають життя, кличуть до існування, скеровують на шлях, зігрівають розчаровані й збентежені серця та вселяють у них нову надію. (…) Нехай на цій дорозі вас супроводжує Пресвята Богородиця, яку дуже почитають на українській землі. Любіть Її і слухайте Її. Вона навчить вас, як зробити з самих себе щирий і великодушний дар Богові й братам. Вона спонукає вас шукати у Христі повноту життя і радості. Таким чином, ви станете у Церкві новим поколінням святих вашої землі, вірних Богові й людям, станете апостолами Євангелія, насамперед серед ваших ровесників. Вашою духовною поживою нехай буде Євхаристійний Хліб, нехай буде Христос. Приймаючи Його у Пресвятій Євхаристії, назавжди залишитеся у Його любові й принесете щедрі плоди. І якщо інколи дорога стане крутою, якщо дорога вірності Євангелію буде здаватися вам занадто зобов'язуючою, бо вимагатиме жертви відважних виборів, пригадайте про нашу зустріч. Таким чином ви зможете наново пережити той ентузіазм визнання віри, що ми сьогодні разом зробили: «Господи, до кого підемо? У Тебе є слова життя вічного!». Повторюйте це визнання віри й не бійтеся! Христос буде вашою силою й вашою радістю».

Ось цим закликом хочу закінчити цьогорічне моє слово до Вас, дорогі мої і любі друзі! Пресвята Богородице, провадь нас до свого Сина! Не дай нам заламатись на життєвих закрутах! Підтримай, захорони та допоможи нам! Ти Мати нашого Господа і наша Мати! Тому через Твої материнські руки передаємо нас самих, наше життя Твоєму Синові і Богу нашому! Нехай Він, як Люблячий і Милостивий, вчинить нас своїми Апостолами у часі, у якому живемо!

У Христі,

Єрм. Юстин Бойко, студит
Керівник прощі

 
© Паломницько-прочанський сайт. Всі права захищено 2014.