Серпнева проща до Унева: єднайтесь у дусі розуміння

Серпнева проща до Унева: єднайтесь у дусі розуміння Паломництво до Унівської Лаври 25 – 27 серпня 2012 було пройдено шляхами великої надії, великих сподівань, живих свідчень у колі кожної спільноти, яка була сформована групами прочан. Жива колона йдучи, заносила молитви у співі, підперезуючись роздумами над темою, яка завжди актуальна і завжди жива: християнська солідарність у вірі, надії і любові.

Саме так йдучи, ми щиро єднались у дусі розуміння, вислуховуючи думку ближнього під час Біблійних читань, висловлюючи намірення під час молитов на вервиці, несли серця до Богородиці, оспіваної в Молебні палкими словами!

Ми розкладали карімати і уважно слухали слова отців, які звертались до нас з наукою, в якій було стільки слушних зауважень, з метою заохотити нас йти і вірити, кликати за собою інших і попри все берегти людину. Як можна залишатись чуйними і лояльними по відношенню до того, хто стоїть праворуч і ліворуч тебе – вміти любити!

Ми несли в рюкзаках харчі, які стали спільними, одяг, яким ділились, бо десь забракло чистішої футболки, шкарпеток, теплішого взуття.

Ми переживали спільно грозу, яка наздогнала нас у с. Станимир з побоюванням, десь навіть тривогою. Але, знаєте, радістю було те, що, будучи наляканими, - ми йшли вп'ятьох, отим маленьким гуртом, вірячи, що знайдемо пристановище в час, коли над тобою небо розмальовується яскравими блискавками і от-от почнеться гроза. Сполохані і втомлені, ми знайшли місце для нічлігу у доброї родини, яка попри те, що вже прийняла одинадцятьох прочан, все ж запросили і нас, давши гарячої води й подушок. То було неймовірно і незабутньо при свічці щиро молити вервицю до Матері Божої Неустанної Помочі у колі, дякуючи за прожитий день, за те, що знайшли пристановище на ніч, за сім'ю, що гостинно прийняла нас.

Ми відчували, що гідно гляділи одне одного, як товариші – прочани. Готували спільну вечерю, розтирали одне одному стомлені спини і невимушено тішились нашим товариством.

Ми рушали далі, все ближче знайомлячись, жартуючи, співаючи про щит віри, про меч любові, про все добре, що здатні пізнати у світі.

Ми намагались бути солідарними у наших обговореннях, особливо коли торкались тем, які є надто делікатними і по суті, через нашу недосвідченість, - складними.

Отак доходячи до Унева, єднались у спільних вподобаннях, єднались у меті. І вже ступивши на землю Унівської Лаври, ми засвідчили свої наміри спілкуватись далі. Далі обмінюватись досвідом, далі ділитись враженнями.

Ми пройшли довгу спільну дорогу, і це точно не було випадковістю, не відбулось це так, щоби згодом забутись.

У нічних чуваннях я продовжувала невтомно шукати себе, прислухаючись до свого серця, роздумуючи над своїми потребами. Конче потребувала спокою, і прагнучи його – здобула.

Навколішки коло Чудотворної Унівської Ікони Пресвятої Богородиці, я палко розповідала про свої прагнення, про те намірення, котрим жертвувала цю щасливу дорогу. І я вірю, що буду вислуханою.

Мені радісно було в ту святу ніч, бо я заново умиротворилась, слухаючи Вечірню, і особливо сповнилась миру під час Утреньої, яка направду заспокоїла мене, бо так неймовірно наші монахи-студити вміють співом передати ці молитви.

Щиро вразили мене слова Блаженнішого Святослава, який по завершенню нічної Літургії звернувся до всіх священиків з теплим проханням залишатись з нашим українським народом в цю ніч, сповідаючи їх, вислуховуючи і напоумляючи. Бо насправді люди, а особливо молодь перебуває у такій необхідності. Оця проявлена турбота батька нашої Церкви і українського народу, думаю, що залишила слід у серці кожного свідомого і ревного молільника.

Це дуже сокровенні і важливі для мене пережиття, тому збережу їх, аби щоразу повертаючись у ту ніч чувань - заново збагнути, як це є бути солідарною і терплячою, що це означає подати руку у найважчий для друга час, як це носити ярмо іншого... Що це означає жити з Богом.

До кінця ми не зможемо збагнути і зрозуміти чиїхось переживань і не тому, що нетямущі, а тому, що не живемо чужим життям. Але ми здатні розрадити й утримувати у своїй любові та опіці, поважаючи кожного.

Анастасія Колосовська

Джерело: Дивенсвіт
Фото: Блог Анастасії Колосовської

 
© Паломницько-прочанський сайт. Всі права захищено 2014.